Семінар для вихователів «Стоп - булінг»

Мета: ознайомити педагогів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми. Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту. Тож найближче оточення має забезпечити дитині належний догляд та турботу, а головне — безпечне і радісне існування.

Ознайомлення з поняттям булінгу та його видами

Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти нас самих, ми могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Ми поговоримо про насильство та жорстокість, які направлені на одну дитину. Це явище називають булінгом.

Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне.

А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують?

Запитання для обговорення:

· Чи спостерігали ви таку ситуацію, коли в дитячому колективі «обирають» дитину (так звану «білу ворону»), яка відрізняється від інших або зовнішнім виглядом, або розумовими здібностями, або поведінкою і цю дитину постійно зневажають та застосовують до неї прізвиська, штовхають, чіпляються , псують особисті речі та інше?

· Які відчуття у вас викликає така ситуація?

· Як ви вважаєте, як саме почуває себе дитина, яку «обрали «білою вороною»?

Обговорена ситуація називається булінгом.

Отже, що це таке:булінг уперекладі з англійської– хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей. Булінг(від англ. to bull— переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

4 головні компоненти булінгу:

- агресивна і негативна поведінка;

- здійснюється регулярно;

- відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;

- така поведінка є навмисною.

Форми булінгу:

- фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);

- психологічний (насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)

Соціальна структура булінгу:

- переслідувач (кривдник, агресор);

- постраждала дитина (жертва);

- спостерігач.

Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

Як розпізнати жертву:

- діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків, дорослих;

- невпевнені в собі діти,замкнуті, мовчазні;

- діти, які мають руде волосся, повні чи худі;

- діти, які уникають певних місць у садочку (наприклад, під час самостійної ігрової діяльності-сидять на стільчику);

- діти, які часто не мають ні одного близького друга.

Як розпізнати агресора:

- вони зазвичай фізично сильніші;

- виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;

- вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;

- мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Як розпізнати спостерігача:

- дорослі або діти з кола кривдника;

- одногрупники;

- випадкові діти, дорослі або ін..

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит, тривожність, думки про самогубство та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь. Адже слід пам'ятати, що сьогодні ти - спостерігач, а завтра -- жертва.

Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу

Види булінгу в дитсадку

Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо

педагог або помічник вихователя:

- зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

- ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

- глузує із зовнішнього вигляду дитини;

- образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

- проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

- б'ють та ображають дитину вдома;

- принижують дитину у присутності інших дітей;

- проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

- ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих— батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина вдома;

- не хоче одягатися вранці;

- шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

- просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

- плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

- не контактує з однолітками у дворі;

- грає наодинці в парку в дитячому садку;

- не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

- усамітнюється при будь-якій нагоді;

- часто губить свої іграшки або речі;

- бруднить чи псує одяг;

- грає поламаними іграшками;

- відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чигрі;

- не має друзів у групі.

Булінг у дошкільнят не є таким вираженим, як у старших дітей- це передбулінг. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

- періодичність;

- спрямованість проти конкретної дитини –"жертви";

- наявність "агресора" і "спостерігачів".

У таких дітей це відбувається час від часу, і виглядає як:

- виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі: "Ми з Вікою не дружимо".
"Ми будемо сім'я, а ти – наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи".

- дружба групою "проти" когось;

- переказування "секретів" про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це "намовляти" на когось: "Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте".

- дражнилки, смішні і принизливі прізвиська;

- фізична агресія –штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Діти не розуміють, що роблять щось неправильне. Це важливо пам'ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно виділяють такі два напрямки:

- негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз;

- профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

- зупиняти те, що відбувається, словами: "Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно".

- підтримую "жертву" вербально, чи легко обіймаю;

- заохочувати дітей-"спостерігачів" підтримати жертву;

- не виголошувати довгу лекцію про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що "агресор" отримує увагу до себе;

- із дітьми старшого дошкільного віку говоримо про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов'язково слід розповідати дорослим.

Профілактика жорстокого поводження з дітьми в дитячому садку

Кожним зверненням до дитини — словом, інтонацією, жестом, і навіть мовчанням — ми повідомляємо їй не лише про себе, свій стан, а й про неї, частіше — саме про неї. Від повторюваних зна­ків схвалення, любові та прийняття у дитини з'являється відчуття: «зі мною все гаразд», «я — хороший». А від сигналів осуду, незадо­волення, критики — відчуття «зі мною щось не так», «я — поганий». Емоційна пам'ять дитини фіксує ці відчуття, і вони стають основою формування самооцінки. У ранньому та молодшому дошкільному віці вплив найближчого оточення відіграє вирішальну роль у станов­ленні особистості дитини.

З огляду на це колектив дошкільного закладу повинен система­тично проводити роботу щодо профілактики жорстокого поводжен­ня з дітьми.

Просвітницька робота з батьками

З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім'ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров'я, вмін­ня контактувати з людьми.

Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться ви­являти турботу. Яких люблять таки­ми, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших.Так закладаються основи гуманних стосунківбатьків і дітей. Тому метою співпраці з роди­нами вихованців є допомогти батькам зрозуміти і прийняти сучасні гуманістичні ідеї та переконання, які ґрунтуються на повазі до особистості дитини. Адже батьки часто не розуміють, що їхні дії є жорстокими щодо дитини і можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Тож для попередження жорстокого поводження батьків з дітьми доцільно проводити:

- інформаційні повідомлення на загальних батьківських збо­рах«Батьківська влада та обов'язок», «Ефективність вихо­вання без покарань», «Емоційно-особистісні проблеми ди­тини», «Почуйте серцем голос Вашої дитини»;

- лекторії«Чи треба карати дитину?», «Безпомилкове вихо­вання».

Попередження жорстокого поводження дітей з однолітками

Деякі діти інколи жорстоко поводяться з однолітками. Це вияв­ляється в образливих прізвиськах, глузуванні над зовнішнім вигля­дом, погрозах, приниженнях. Саме у п'ятирічному віці діти можуть демонстративно заздрити одноліткам, зачіпати їх, змагатися з ними та часом агресивно підкреслювати власну перевагу.

Для формування психологічної єдностіз іншими дітьми, позитив­ного спілкування, педагоги мають спрямували свої зусиллянарозв'язання та­ких завдань:

- організовуючи освітній процес, варто використовувати різні ме­тоди і прийоми, що сприяють згурту­ванню дитячого колективу. Цесисте­ма педагогічних впливів, що містить ігрові ситуації, прийоми, різні ко­лективні творчі ігри, ігрові заняття, спрямовані на створення позитивно­го емоційного настрою та атмосфери безпеки у групі однолітків.

- формуючи дружнє ставлення дітей до однолітків, керуватися твердженням, що дитина це не шма­ток глини, з якого можна виліпити усе, що захочеш. Дитина — особис­тість, яка здатна відчувати, пережи­вати, сприймати, розмірковувати, хотіти, і, спираючись на свій уні­кальний досвід, мати свою власну точку зору та вибирати, як їй поводитися у тій чи тій ситуації. Тож намагатися сформувати у дітей морально-етичні цінності, збагачуючи їхній досвід добрими вчинка­ми, дружнім ставленням одне до одного, заохочуючи піклування про молодших та слабших, допомогу товаришам тощо.

Напрямки роботи з дітьми:

- розвиток емоційно-вольової сфери ( вчити розпізнавати емоції та володіти ними, контролювати свою агресію, виражати свої емоції у соціально-прийнятній формі, виявляти симпатію, розуміти почуття інших);

- розвиток комунікативних навичок (навички спілкування, уміння конструктивно вирішувати конфлікти, відстоювати свої інтереси);

- психологічна підтримка особистісного розвитку (показувати «особливість» дитини, щоб вона не витрачала сили на самоствердження, формувати адекватну самооцінку надаючи можливість для реальних досягнень, розвиваючи соціальні навички, вчити розуміти потреби та бажання як свої так і інших);

- формування життєвих навичок, які допоможуть не потрапляти в ситуації насильства (уміння сказати «ні», уміння працювати в групі, уміння звертатись за допомогою і приймати її, уміння вибачитись, уміння допомагати іншим, уміння скаржитись, уміння захищати себе соціально прийнятним способом, не зачіпаючи чужі інтереси, уміння оцінювати ризик.

Робота з дітьми має носити комплексний характер. Це і заняття за спеціально створеною программою (або включення вищеназваних завдань у програми розвитку емоційної сфери, розвитку комунікативних навичок і т.п.), і використання в повсякденні ігор та вправ на розвиток тих чи інших умінь, і обговорення художніх творів з «потрібними» ситуаціями і т.п.

Притча «Скільки важить сніжинка?»

Одного разу маленька синичка, сидячи на засніженій гілці дерева, запитала в дикого голуба:

- Скажи мені, скільки важить одна сніжинка?

- Майже нічого, - відповів він їй.

- Тоді я хочу розповісти тобі дуже цікаву історію, - вела далі синичка. - Одного разу я сиділа на ялиновій гілці, й почався снігопад. Це ще не була завірюха, й легкі сніжинки спокійно лягали на дерева. Оскільки в мене не було інших занять, то я розпочала рахувати сніжинки, що опускалися на мою гілку. І ось впало мільйон сніжинок. Коли ж легенько і тихенько впала мільйонна сніжинка, таке собі майже нічого, як ти з цього приводу висловився, – гілка зламалася…

Після цього синичка злетіла, залишивши голуба у глибокій задумі.

Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина.

Насправді слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати під час спілкування і конфлікту, щоб не зіпсувати стосунків назавжди.

Я щиро вірю і повністю впевнена, що кожен з вас вживатиме такі слова, що підніматимуть настрій іншим, щоб будувати і не руйнувати. Адже те, що ми говоримо так чи інакше лишає слід у серці людини, якій ми це сказали. Наш колектив – це маленька сім’я. Мені, та й вам, хотілося б, щоб у нашій сім’ї завжди панувало добро, взаємоповага, не було сварок, лихослів’я. А ще наш колектив – це ще й частинка більшої сім’ї – нашого садочку. Я переконана, що кожен із вас прагне, щоб наш садочок став територією Добра. Тому пам’ятайте правило, яке називають Золотим: «Усе, що хочете аби вам робили люди, робіть їм і ви»!

Підведення підсумків.

Наш семінар підійшов до кінця. Що запам'яталося вам найбільше?

Кiлькiсть переглядiв: 26